Правознавство

Закони, що починають діяти з 1 січня 2020 року в Україні

Вправа "Трудове право. Робочий час"


10-14 грудня - Всеукраїнський

 тиждень права

(до 70 річчя ухвалення Загальної декларації прав людини 

та міжнародного Дня прав людини)

День прав людини — міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
До поняття «Права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькіпросвітителі Вольтер і Жан Жак Руссо. Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до поняття і прийняття загального кодексу прав людини.
 10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші).
У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація не носить обов'язкового характеру. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.
Багато країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року.
Найбільш широкими обов'язковими угодами з прав людини, укладеними під егідою ООН, є Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, підписані 16 грудня 1966 року.
За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний Комісаріат ООН з прав людини. Верховний комісар відряджає своїх посланців в різні країни світу для складання звітів про дотримання прав людини на місцях. Якщо права не дотримуються, то в справу вступають трибунали.


"30 заповідей" 

Загальної Декларації прав людини

     З нагоди відзначення у грудні 2016 року Всеукраїнського тижня права до уваги громадян представляємо Загальну декларацію прав людини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН  10 грудня 1948 року. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів.
Загальна декларація прав людини:
     1. Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у вiдношеннi один до одного в дусi братерства.
    2. Кожна людина   повинна   мати   всі   права  і  всі  свободи, проголошені цією Декларацією,  незалежно від раси,  кольору шкіри, статі,   мови,   релігії,   політичних   або   інших   переконань, національного чи соціального походження,  майнового, станового або іншого  становища.  Крім  того,  не  повинно  проводитися  ніякого розрізнення  на  основі  політичного,  правового  або міжнародного статусу  країни  або території, до якої людина належить, незалежно від    того,   чи   є   ця   територія   незалежною,   підопічною, несамоврядованою   або   як-небудь   інакше   обмеженою  у  своєму  суверенітеті.
      3. Кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть.
    4. Нiхто не повинен бути в рабствi або у пiдневiльному станi; рабство i работоргiвля забороняються в усiх їх видах.
    5. Нiхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гiднiсть, поводження i покарання.
      6. Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктностi.
      7. Всi люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якої рiзницi, на рiвний їх захист законом. Усi люди мають право на рiвний захист вiд якої б то не було дискримiнацiї, що порушує цю Декларацiю, i вiд якого б то не було пiдбурювання до такої дискримiнацiї.
   8. Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй конституцiєю або законом.
      9. Нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання.
   10. Кожна людина, для визначення її прав i обов'язкiв i для встановлення обгрун-тованостi пред'явленого їй кримiнального обвинувачення, має право, на основi повної рiвностi, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно i з додержанням усiх вимог справедливостi незалежним i безстороннiм судом.
    11. Кожна людина, обвинувачена у вчиненнi злочину, має право вважатися невинною доти, поки її виннiсть не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усi можливостi для захисту. Нiхто не може бути засуджений за злочин на пiдставi вчинення будь-якого дiяння або за бездiяльнiсть, якi пiд час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за мiжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче вiд того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.
    12. Нiхто не може зазнавати безпiдставного втручання у його особисте i сiмейне життя, безпiдставного посягання на недоторканнiсть його житла, тайну його кореспонденцiї або на його честь i репутацiю. Кожна людина має право на захист закону вiд такого втручання або таких посягань.
   13. Кожна людина має право вiльно пересуватися i обирати собi мiсце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, i повертатися у свою країну.
   14. Кожна людина має право шукати притулку від переслiдувань в iнших країнах i користуватися цим притулком.
Це право не може бути використане в разi переслiдування, яке в дійсності грунтується на вчиненнi неполiтичного злочину, або дiяння, що суперечить цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
   15. Кожна людина має право на громадянство. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений громадянства або права змiнити своє громадянство.
    16 Чоловiки i жiнки, якi досягли повнолiття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, нацiональностi або релiгiї одружуватися i засновувати сiм'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження пiд час шлюбу та пiд час його розiрвання. Шлюб може укладатися тiльки при вiльнiй i повнiй згодi сторiн, що одружуються. Сiм'я є природним i основним осередком суспiльства i має право на захист з боку суспiльства та держави.
    17. Кожна людина має право володiти майном як одноособово, так i разом з iншими. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений свого майна.
    18. Кожна людина має право на свободу думки, совiстi i релiгiї; це право включає сво-боду змiнювати свою релiгiю або переконання i свободу сповiдувати свою релiгiю або переконання як одноособово, так i разом з iншими, прилюдним або приватним порядком в ученнi, богослужiннi i виконаннi релiгiйних та ритуальних обрядiв.
     19. Кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та iдеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв.
     20. Кожна людина має право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй. Нiхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоцiацiї.
     21. Кожна людина має право брати участь в управлiннi своєю країною безпосередньо або через вiльно обраних представникiв. Кожна людина має право рiвного доступу до державної служби в своїй країнi. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у перiодичних i нефальсифiкованих виборах, якi повиннi провадитись при загальному i рiвному виборчому правi шляхом таємного голосування або ж через інші рiвнозначнi форми, що забезпечують свободу голосування.
    22. Кожна людина, як член суспiльства, має право на соцiальне забезпечення i на здійснення необхiдних для пiдтримання її гiдностi i для вiльного розвитку її особи прав у економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй галузях за допомогою нацiональних зусиль i мiжнародного спiвробiтництва та вiдповiдно до структури i ресурсiв кожної держави.
    23. Кожна людина має право на працю, на вільний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист від безробiття. Кожна людина, без будь-якої дискримiнацiї, має право на рiвну оплату за рiвну працю. Кожний працюючий має право на справедливу i задовiльну винагороду, яка забезпечує гiдне людини iснування, її самої та її сiм'ї, i яка в разi необхiдностi доповнюється iншими засобами соцiального забезпечення. Кожна людина має право створювати професiйнi спiлки i входити до професiйних спiлок для захисту своїх iнтересiв.
     24. Кожна людина має право на вiдпочинок i дозвiлля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану перiодичну вiдпустку.
     25. Кожна людина має право на такий життєвий рiвень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхiдне соцiальне обслуговування, який є необхiдним для пiдтримання здоров'я i добробуту її самої та її сiм'ї, i право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, iнвалiдностi, вдiвства, старостi чи iншого випадку втрати засобiв до iснування через незалежнi вiд неї обставини. Материнство i дитинство дають право на особливе пiклування i допомогу. Всi дiти, народженi у шлюбi або поза шлюбом, повиннi користуватися однаковим соцiальним захистом.
    26. Кожна людина має право на освiту. Освiта повинна бути безплатною, хоча б початкова i загальна. Початкова освiта повинна бути обов'язковою. Технiчна i професiйна освiта повинна бути загальнодоступною, а вища освiта повинна бути однаково доступною для всiх на основi здiбностей кожного. Освiта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи i збiльшення поваги до прав людини i основних свобод. Освiта повинна сприяти взаєморозумiнню, терпимостi i дружбi мiж усiма народами, расовими або релiгiйними групами i повинна сприяти діяльності Органiзацiї Об'єднаних Нацiй по пiдтриманню миру. Батьки мають право прiоритету у виборi виду освiти для своїх малолiтнiх дiтей.
    27. Кожна людина має право вiльно брати участь у культурному житті суспiльства, втiшатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресi i користуватися його благами. Кожна людина має право на захист її моральних i матеріальних iнтересiв, що є результатом наукових, лiтературних або художнiх праць, автором яких вона є.
      28. Кожна людина має право на соцiальний i мiжнародний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй Декларацiї, можуть бути повністю здiйсненi.
     29. Кожна людина має обов'язки перед суспiльством, у якому тiльки й можливий вiль-ний i повний розвиток її особи. При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi. Здiйснення цих прав i свобод нi в якому разi не повинно суперечити цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
      30. Нiщо у цiй Декларацiї не може бути витлумачено як надання будь-якiйдержавi, групi осiб або окремим особам права займатися будь-якою дiяльнiстю або вчиняти дiї, спрямованi на знищення прав i свобод, викладених у цiй Декларацiї.

Цінуй життя, воно прекрасне!

Абетка твоїх прав у країні казок
https://www.youtube.com/watch?v=46tGGDIbrDM

Конвенція про права дитини
https://www.youtube.com/watch?v=ewwyvNYj5Vk


Пісні про права дітей
https://www.youtube.com/watch?v=UVj_up8p_Mo

Права дитини в Україні


Кожна людина має права
https://www.youtube.com/watch?v=UVj_up8p_Mo
Флешмоб "Права людини понад усе"

25 червня відбувся музичний флешмоб "Права людини понад усе" за участю правозахисників та музичного гурту "Конкорд", який виконав пісню Джона Леннона "Imagine" в парку ім. Т. Шевченка (Київ). Флешмоб був підсумованим виступом правозахисника про важливість для кожної людини знати свої права і свободи і захищати їх дотримання в нашій країні. Попри війну на сході країни, анексію Криму, інформаційну війну, що можуть викликати конфлікти у суспільстві, - цінності прав і свобод людини на противагу є універсальними для всіх, а тому вони, як і музика, об'єднують нас і саме тому мають бути для нас засадничими.У відео використані кадри Радіо.Свобода.

https://www.youtube.com/watch?v=NZWnmloFANQ




Неповторність кожної людини ( О. Білозір)
Правові задачи з відповідями:



ПРАВОВІ ЗАДАЧІ НА МІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ'ЯЗКИ

http://novosilky.ucoz.ua/load/predmeti/istorija_ta_pravo/pravovi_zadachi_na_mizhgaluzevi_zv_39_jazki/19-1-0-75



Олімпіада з правознавства ІІ етап 2017-2018 н.р.

Задача   10, 11 класи:

           Іван прочитав у газеті оголошення, у якому йшлося про те, що громадянин Ковтуненко заплатить тисячу п’ятсот грн. будь-якій особі, яка приведе йому додому його зниклого собаку пуделя. За тиждень до цього пудель зник з дому. Безробітний Іван вирішив, що йому було б непогано таким чином трохи підзаробити. Вільного часу в нього було вдосталь, і він вирушив на пошуки собаки. Наступного дня він побачив собаку у дворі Кирила, який за чотири дні до цього знайшов її в міському парку. Іван показав Кирилу оголошення в газеті (а про його існування Кирило нічого не знав) і поставив вимогу перед Кирилом віддати йому собаку, якого він має намір повернути господарю. Кирило, який сам був не проти отримати тисячу п’ятсот грн., заявив Івану, що вже наступного дня сам поверне собаку Ковтуненкові. Вночі Іван проник на подвір’я Кирила, зламав двері хліва й забрав собаку, якого віддав власнику, отримавши при цьому заявлену в оголошенні винагороду. Кирило вважає, що половина винагороди має належати йому, бо саме він підібрав бездоглядну домашню тварину і мав намір її повернути наступного дня після того, як дізнався, хто є власником цієї тварини. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.


Відповідь на задачу:


        Кирило затримав бездоглядну домашню тварину. Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦКУ особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов’язана негайно повідомити про це власникові і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов’язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який уживає заходів для розшуку власника. Як видно з умов задачі, цього свого обов’язку Кирило не виконав. Незаконною є й відмова Кирила передати собаку Івану на вимогу останнього, який виконував завдання, що ставилося в публічній обіцянці винагороди без оголошення конкурсу. Однак протиправна відмова Кирила передати собаку Івану не надає права останньому використовувати протиправні засоби для досягнення правомірної мети. Пошкодивши майно Кирила, Іван вчинив не тільки цивільно-правовий делікт, а й скоїв діяння, яке містить у собі деякі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 ККУ (незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи). За завдану майнову шкоду Іван повинен понести відповідальність. Оскільки оголошенням про публічне обіцяння винагороди досягнення потрібного результату за допомогою неправомірних дій не вимагалося і не могло вимагатися, особа, що оголосила винагороду, не має жодного відношення до неправомірних дій суб’єкта, який відізвався, і тому не несе відповідальність за ці дії. Права на винагороду в Кирила  не виникає, оскільки він не виконав свій обов’язок, передбачений ч. 1 ст. 340 ЦКУ. (особа яка затримала бездоглядну дом.тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її, якщо власник бездогл. твар. … невідом. … необхідно протягом 3 днів повідомити у міліцію, або органи місцев. самовряд.) Такий висновок випливає з системного тлумачення ч. 2 ст. 342 ЦКУ (особа яка затримала безогл. дом. твар. має право на винагороду) та ч. 4 ст. 339 ЦКУ.(особа яка не заявила про знахідку не має права на винагороду)

Сайти    презентацій з правознавства

 http://svitppt.com.ua/pravoznavstvo


 

Тиждень правознавства

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)